Словами не описати той жах, що розриває душу від повідомлень про військові злочини, скоєні в Маріуполі, Бучі та в багатьох інших місцях України. Ми запитуємо себе: як взагалі таке можливе в наш час, у нашому столітті?
Я знаю людей, які пройшли через американську війну во В’єтнамі. Вони повернулися геть спустошені тими злочинами та звірствами, які самі ж скоїли щодо своїх безневинних жертв — найчастіше жінок, дітей та старих людей. Я читав, що кількість ветеранів, які наклали на себе руки після повернення додому, перевищує кількість американських військовослужбовців, які загинули на полі бою. Вони не могли збагнути, що штовхнуло їх на таку звірячу жорстокість, і не могли жити з тим, що скоїли. Тому багато хто вчиняв самогубство.
Хіба вони не були звичайними, гарними людьми? Гарними? Ні. Звичайними? Так! Те, що ми здатні чинити зло, є цілком звичайним. Звірства, скоєні в Бучі та в багатьох інших місцях, доводять лише одне: все, що Біблія говорить про глибину нашої моральної розбещеності та гріховності, є найчистішою правдою. Освенцим, Сонгмі, Кабул, Дамаск, Буча — місця і дати змінюються, проте зло залишається тим самим.
Протягом століть різноманітні режими вчиняли наймерзотніші злочини, і протягом століть режими, що їх зміняли, намагалися знайти спосіб уберегти нас від повторення цих жахів. Ми завжди намагалися обмежити зло й облагородити нашу природу за допомогою політичних та соціальних програм, технологій, науки, філософії, психології, культури та мистецтва. Проте історія свідчить, що жодне з цих рішень ніколи по-справжньому не працювало. Чому? Тому що вони не здатні змінити нашу природу.
Нашу власну схильність до зла неможливо виправити політичними заходами. Тільки Господь може дати нам нове серце й вкласти в нас новий дух. Тільки Він може забрати кам’яне серце й дати плотяне, що не дозволить нам вчиняти жахливі злочини.
Чи дістане нам мужності протистати злу в нас самих і прийняти цю істину?
Ті з нас, хто свідомо намагається протистати злу в собі, стикаються з вкрай складним завданням. Ми повинні з усією щирістю запитати себе: чи дійсно ми хочемо звільнитися від влади злої природи, яка живе в нас — природи, що може несподівано вирватися назовні й штовхнути нас на найогидніші злочини, опинись ми в таких обставинах і в оточенні таких людей, які заохочуватимуть нас до скоєння цих злочинів. Якщо так, то сила, необхідна для подолання зла, що живе в нас, доступна геть кожному, хто покається й покличе до Месії Ієшуа. Він обіцяє:
«І окроплю вас чистою водою, — і ви очиститеся від усіх мерзот ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас. І дам вам серце нове і дух новий дам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне, і дам вам серце тілесне» (Єзекіїль 36:25-26).
Ієшуа очищає нас і вчить любити Бога всім серцем, душею, силою та розумом. Ієшуа дає нам силу любити своїх ближніх, як самих себе.
Майже 2000 років тому єврейський послідовник Месії Ієшуа (Ісуса) на ім’я Павло написав дуже різкі та неприємні слова про себе та про кожного з нас:
«Бо знаю, що не живе в мені, тобто в плоті моїй, добре; тому що бажання добра є в мені, але щоб учинити його, того не знаходжу. Доброго, котрого хочу, не вчиняю, а лихе, котрого не хочу, вчиняю… Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?» (Римлян 7:18, 19, 24)
Павло мав чесність поставити собі ці важкі запитання. І Павло знайшов відповідь, що так жадав отримати:
«Дякую Богові моєму Ісусом Христом, Господом нашим!» (Римлян 7:25).
Для тих з нас, хто все ще особисто не пізнав прощення Ієшуа та Його силу, що перетворює життя: чи дістане нам чесності визнати, що всередині кожного з нас таїться зло? Чи є в нас справжнє бажання змінитися? Чи готові ми звернутися до Єдиного, хто може допомогти?
Аві Снайдер